Це завжди був найвищий комплімент у редакції — тобто той-то може і репортажувати, і писати. Це *було* рідкістю. І, о, ті історії, про які можна було почути від редакторів, дуже допомагали певним великим репортерам, щоб їхній текст звучав досить близько до англійської.